Покровський Маринівський чоловічий монастир

Свято-Покровська обитель у селі Маринівка на Одещині постала за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви: журналом № 45 від 27 жовтня 2015 року, за рапортом митрополита Одеського і Ізмаїльського, Синод благословив утворити Свято-Покровський скит Свято-Успенського Одеського чоловічого монастиря Одеської єпархії, а також прийняти і зареєструвати його статут¹.

Одним із перших великих починань обителі став церковний соціальний проєкт. 8 квітня 2017 року тут презентували перший в Україні православний центр хоспісної та паліативної медицини «Покров»². 18 квітня 2018 року будівництво відвідав правлячий архієрей єпархії; того дня біля майбутнього корпусу висадили понад шістдесят п'ять сосен, а відкриття планували на другу половину 2019 року³. Про розмір закладу джерела говорять по-різному: 2018 року йшлося про заклад приблизно на сорок осіб одночасно³, а 2020-го — про чотириповерховий корпус на тридцять шість палат, де догляд зможуть отримати шістдесят тяжкохворих⁴.

2020 року на території обителі облаштували пункт базування екстреної медичної допомоги з гаражем для спеціального транспорту, а 29 червня того ж року медикам передали два автомобілі швидкої допомоги⁴. Наступного року єпархія разом із благодійним фондом «Покров і Милосердя» передала в цей пункт апарат моніторингу функцій життєдіяльності пацієнта, комплекти уніформи та витратні матеріали; пункт обслуговує Маринівку і прилеглі села Міжлимання, і його значення особливо зросло в час епідемії COVID-19⁵.

21 червня 2022 року в селі загорівся сухостій, і сильний вітер підігнав вогонь упритул до трьох житлових будинків на березі лиману. Настоятель обителі з братією виїхали на пожежу монастирською пожежною машиною і разом із місцевими мешканцями локалізували вогонь, зупинивши його поширення на житло; рятувальники Державної служби з надзвичайних ситуацій діставалися сюди з Одеси майже тридцять кілометрів⁶.

29 червня 2023 року правлячий архієрей звершив у скиту чернечий постриг трьох послушників, які дістали імена Серафим, Тихон і Варфоломій⁷. За десять днів, 9 липня, він звершив тут Велике освячення храму на честь Тихвінської ікони Божої Матері; на свято прибули архієреї з різних єпархій Української Православної Церкви, духовенство і тисячі паломників, а після Літургії територією обителі пройшла хресна хода⁸. Нижній храм обителі освячено на честь святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських⁹.

У церковних повідомленнях 2025—2026 років обитель названо Свято-Покровським чоловічим монастирем села Маринівка Одеської єпархії^{10, 12}. 6 липня 2025 року вона відзначила десятиліття від дня свого заснування: перед святковою Божественною літургією тисячі священнослужителів, ченців і мирян пройшли близько десяти кілометрів до монастиря¹⁰. 14 жовтня того ж року, у храмове свято Покрову Пресвятої Богородиці, Літургію тут очолив правлячий архієрей єпархії у співслужінні вікарних єпископів, а по її завершенні духовенство і віряни пройшли хресною ходою навколо храму¹¹. Хресну ходу до обителі в день вшанування Тихвінської ікони єпархіальні повідомлення називають традиційною: 9 липня 2026 року вона йшла від села Ковалівка, зібрала кілька тисяч вірян, і до монастиря принесли чудотворну Касперівську ікону Божої Матері¹².

Село, де стоїть обитель, стало й місцем єпархіального молодіжного сімейного фестивалю «Покровське поле»: 29 травня 2021 року його проводили саме в Маринівці, де розташований Свято-Покровський скит¹³.