Хрестовоздвиженський чоловічий монастир

Хрестовоздвиженський чоловічий монастир Волинської єпархії стоїть у селі Старий Чарторийськ, на пагорбі над річкою Стир, оточений звідусіль лісами². Літописи згадують Чарторийськ як місто під 1100 роком, а в добу Литви та Польщі містечко було титулярним володінням князів Чарторийських¹. З ними пов'язана й перша письмова згадка про православний монастир на цьому місці: у заповіті 1582 року князь Михайло Олександрович Чарторийський просив поховати його в тутешній обителі Святої Тройці¹. Згодом Чарторийські прийняли католицтво¹, і від того Троїцького монастиря не залишилося й згадки³.

1601 року місто купив князь Пац, пізніше воно перейшло до Ліщинських. Після смерті дружини Ганни, доньки князя Самуїла Корецького, воєвода Андрій Ліщинський, сам протестант, збудував 1639 року костел домініканців і звелів поховати там княгиню за католицьким обрядом². Опис 1720 року перелічує в монастирських забудовах костел, каплицю-стовп, два двоповерхові житлові корпуси, школу, шпиталь, водяний млин у Козлиничах на Стирі та фільварок²; 1741 року костел замінили новим¹.

1795 року Чарторийськ відійшов до Російської імперії, а 1831 року його власник граф Федір Пацей узяв участь у Польському повстанні й утратив права на містечко; монастир тоді закрили, а костел обернули на православний храм Успіння Пресвятої Богородиці¹. У першій половині XIX століття домініканська обитель перестала існувати, і храм діяв як парафіяльний костел². Коли 1921 року Старий Чарторийськ увійшов до складу відродженої Польщі, святиню повернули католикам; місцевий священник викупив тоді у власниці села Осниця дерев'яну Успенську церкву, і за одну ніч її сплавили Стиром та поставили поряд^{1, 2}. Після 1939 року дерев'яний храм закрили, а мурований знову передали православним, але 1951 року вірян змусили повернутися до дерев'яної церкви, а собор перетворили на зерносховище¹. З 1975 року він не виконував жодних функцій і дійшов до аварійного стану^{1, 2}.

Нинішню обитель відкрито рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 червня 1997 року, журнал № 29, за рапортом архієпископа Ніфонта — при двох храмах, мурованому Хрестовоздвиженському соборі та дерев'яній Успенській церкві^{1, 2}. Як релігійна організація монастир зареєстрований державою 26 серпня 1997 року⁴. У грудні того ж року Волинська обласна державна адміністрація передала чернечій громаді Хрестовоздвиженський собор — пам'ятку архітектури XVIII століття — в аварійному напівзруйнованому стані, без куполів і покрівлі². Першу Божественну літургію в напівзруйнованому храмі відслужили 22 жовтня 1997 року, і від цього дня обитель відлічує відновлення чернечого життя⁵.

2001 року на соборі зробили покрівлю і підняли на куполи хрести, помітні здалеку з автотраси^{1, 2}. 2005 року звели муровану огорожу, з 2006-го будували надбрамний Свято-Троїцький храм¹, згодом завершений². До десятиліття обителі намісник і братія Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври подарували монастиреві ковчег зі ста двадцятьма частками мощей Києво-Печерських угодників; 24—28 червня 2007 року його перенесли пішим хресним ходом від Свято-Покровського храму Луцька до Старого Чарторийська². 25 вересня 2007 року відбудований собор освятив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир². 2012 року освятили трапезний храм і каплицю ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» над джерелом поблизу монастиря¹. Другий престол собору, на честь преподобного Сергія Радонезького, освятив 17 червня 2017 року митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій⁶; третій, на честь преподобного Онуфрія Великого, — 10 серпня того ж року єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл⁷.

Сьогодні до архітектурного ансамблю монастиря входять Хрестовоздвиженський собор, кам'яна каплиця-стовп XVIII століття перед його центральним входом, Свято-Успенська парафіяльна церква, надбрамний Свято-Троїцький храм і два церковні будинки². Щоденні богослужіння звершуються в Успенському храмі^{2, 9}; мова богослужінь — церковнослов'янська⁸. Станом на 1 січня 2020 року в обителі жило сімнадцять насельників: два архімандрити, два ігумени, троє ієромонахів, троє ієродияконів, троє монахів і четверо послушників². Обитель приймає прочан — у березні 2019 року сюди приїздили дев'ятнадцять паломників обласного осередку Українського товариства сліпих¹⁰. У вересні 2017 року керуючий єпархією звершив тут всенічне бдіння напередодні свята Воздвиження Чесного Хреста, якому присвячено головний храм обителі¹². Братія монастиря в священному сані бере участь і в богослужіннях єпархії — зокрема в листопаді 2024 року, при освяченні Іллінського храму в сусідньому селі Чарторийськ¹¹.