Хрестовоздвиженський чоловічий монастир

Хрестовоздвиженський чоловічий монастир стоїть у місті Старокостянтинів на Хмельниччині¹.

Місце давнє. Припускають, що тут стояло давньоруське місто Кобуд, згадуване в Іпатіївському літописі під 1241 роком при описі князівських міжусобиць: у садибі тутешнього кам'яного замку XVI століття виявлено сліди давньоруського городища, а на території монастиря - археологічний шар XIII-XV століть³. Пізніше тут було «селище» Колищинці, документально відоме не пізніше ніж з 1505 року³. У 1560-1561 роках Колищинці придбав князь Василь-Костянтин Острозький, який невдовзі побудував на їхньому місці місто і назвав його Костянтиновим - на честь свого батька Костянтина Івановича Острозького³. Близько 1600 року Василь-Костянтин заснував Новий Костянтинів на Вінниччині, і тому до середини XVII століття колишній Костянтинів став називатися Старокостянтиновим³.

У 1560-х роках князь звів у місті кам'яний замок². Крім нього, у Старокостянтинові вціліла окремо розташована кам'яна оборонна вежа: сягаючи 70 метрів, вона є найвищою будівлею міста, і датують її або часом спорудження замку, або першою половиною XVI століття². З півночі до вежі прилягає кам'яний Хрестовоздвиженський храм, вигляд якого характерний для католицьких костелів².

Спорудження храму відносять до другої половини XVI або до початку XVII століття². За однією з версій, 1612 року князь Януш Острозький, син Василя-Костянтина, обернув православну Хрестовоздвиженську церкву, що діяла в Старокостянтинові, на католицький костел і заснував при ньому домініканський монастир². Обитель сама виводить із цього наслідок: якщо правильна перша дата спорудження кам'яного храму, він від початку був православним, а згодом міг бути перебудований; якщо достовірна друга - будівлю зведено як костел на місці ранішої православної церкви².

1832 року домініканський монастир скасували, а його будівлі передали православним². Навесні 1837 року в храмі відновили богослужіння, але звершували їх рідко². У колишньому костелі зберігалося різьблене Розп'яття, оточене великим шануванням; історик Микола Теодорович припускав, що його виготовили в XVI столітті². Улітку 1837 року цю святиню перенесли з Хрестовоздвиженського храму до Успенського, який набув статусу міського собору, а 1838 року Хрестовоздвиженський храм закрили через вогкість².

Приводом до оновлення храму, як розповідає обитель, стала подія 1852 року, пов'язана з тим самим Розп'яттям: батько, священник Успенського собору, дав обітницю відродити Хрестовоздвиженський храм і повернути святиню на попереднє місце². Улітку його призначили тимчасово виконувати обов'язки настоятеля Успенського храму, і він дістав таким чином додаткові повноваження для виконання свого задуму, а у вересні почалися роботи з оновлення Хрестовоздвиженського храму². Працею і грошима в цьому брали участь не тільки православні: пожертви вносили й місцеві католики, а в ремонті були задіяні солдати Полтавського піхотного полку, що стояв у місті².

Освячення оновленого храму відбулося рівно через рік після початку робіт - 13 вересня 1853 року². Уранці того дня, перед Божественною літургією, з Успенського храму до Хрестовоздвиженського пройшов хресний хід із Розп'яттям². Тоді ж від Успенського храму до Хрестовоздвиженського перейшов статус собору². Невдовзі в нижньому ярусі вежі влаштували приділ Воскресіння Христового².

У 1911-1914 роках у кліри соборі служив священномученик Аркадій Остальський - тоді ієрей, згодом єпископ Лубенський, вікарій Полтавської єпархії².

За радянської влади собор закрили². У 1997-2000 роках тривав процес повернення святині віруючим². Станом на 2003 рік при храмі вже проживали монашествуючі².

26 липня 2004 року Священний Синод Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира вислухав рапорт архієпископа Хмельницького і Шепетівського Антонія про відкриття Свято-Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря в місті Старокостянтинів Хмельницької області і благословив це відкриття¹.

Відтоді в обителі проведено великі роботи з облаштування житлових і господарських приміщень, відкрито домовий храм, а в 2009-2010 роках зведено окремий храм преподобного Серафима Саровського². 23 грудня 2023 року, у день пам'яті святителя Іоасафа Білгородського, архієпископ Хмельницький і Старокостянтинівський Віктор звершив велике освячення цього храму і відслужив у ньому Божественну літургію⁵; наприкінці богослужіння він привітав присутніх з освяченням престолу і нагородив благодійників єпархіальним орденом Покрова Пресвятої Богородиці⁵. У стінах старовинного Хрестовоздвиженського храму, який потребує капітального ремонту і реставрації, богослужіння звершують не менше разу на рік².

Престольні свята обителі: Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього - 14 (27) вересня, і пам'ять преподобного Серафима Саровського - 2 (15) січня та 19 липня (1 серпня)⁴.