На честь ікони Божої Матері "Усіх скорботних радість" жіночий монастир

Жіночий монастир на честь ікони Божої Матері «Усіх скорботних радість» стоїть у селі Білка Іванівського району на Одещині й належить до Балтської єпархії Української Православної Церкви^{1, 2}.

Село пов'язане з пам'яттю священномученика ієрея Павла Гайдая: сподвижник праведного Іони Одеського, він мав шану серед мешканців Одеси та приміських сіл як подвижник благочестя, прозорливець і цілитель, а Білка була улюбленим місцем його молитви й спілкування з духовними дітьми⁵.

За архівними даними, які наводить обитель, за вірність канонічній Церкві священномученик перебував у слідчому ізоляторі в Одесі та в ленінградській в'язниці, а 30 червня 1929 року його адміністративно вислали до Туруханська Красноярського краю на три роки; після заслання повертатися до Одеси йому заборонили⁵.

1933 року ієрея Павла заарештували й адміністративно вислали до Акмолинська, де 21-22 січня 1936 року засудили до десяти років позбавлення волі⁵. Відбуваючи покарання в Карлазі, 28 серпня 1937 року він знову зазнав арешту й був засуджений до розстрілу; вирок виконали 5 вересня того самого року⁵. 14 серпня 2000 року Ювілейний Архієрейський Собор прославив його в лику святих⁵.

Улаштування обителі почалося більш ніж за десять років до її відкриття: у Білці розпочали будівництво храмів і ремонт житлових корпусів, а землі й будівлі під майбутню обитель придбали у власність Одеської єпархії - за благословенням ігумена Лукіана (Куценка), уродженця цього села⁴. 20 червня 2002 року він, на той час духівник Покрово-Тервеницького жіночого монастиря Санкт-Петербурзької єпархії, направив до Білки на послух насельницю тієї обителі⁴.

3 березня 2003 року в селі розпочали будівництво нового храму в ім'я Святої Трійці; у грудні того ж року будівлю ввели в експлуатацію, а храм і земельну ділянку оформили у власність Одеської єпархії⁴. 6 червня 2004 року митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел освятив Троїцький храм архієрейським чином⁴.

Троїцький храм звели стараннями ігумена Лукіана в його рідному селі, і 2013 року він відзначив десятиріччя¹⁶. При храмі діяла недільна школа, у якій учням сільської загальноосвітньої школи викладали Закон Божий⁴.

2005 року за допомогою архімандрита Лукіана (Куценка), на той час настоятеля Свято-Троїцького Александро-Свірського чоловічого монастиря, для майбутньої обителі придбали й передали в дар гостьовий дім для паломників і священника; його відремонтували, збудували трапезну та господарські будівлі й упорядкували територію храму⁴.

2006 року Троїцькому храмові передали аварійну будівлю колишнього дитячого садка, яку капітально відремонтували⁴. У березні 2010 року громаді священномученика Павла подарували будинок колишньої контори колгоспу: там перекрили дах, замінили вікна й двері, відремонтували гаражі, поставили кам'яну огорожу, а на території встановили стелу зі скульптурою Божої Матері «Усіх скорботних радість»⁴.

У вересні 2007 року, з благословення митрополита Агафангела, у Білці розпочали будівництво храму на честь священномученика ієрея Павла Гайдая, а у вересні 2008 року стараннями архімандрита Лукіана будівництво завершили^{4, 5}. У селі створили й офіційно зареєстрували парафіяльну громаду на честь і пам'ять священномученика^{4, 5}. Першу ікону священномученика написали сестри Покрово-Тервеницького монастиря, і вона перебуває у Троїцькому храмі Білки⁵.

У храмі священномученика в кіоті встановлено образ Спасителя - його келійну ікону, перед якою, за свідченням обителі, ще за життя святого звершилося багато зцілень; образ зберігали духовні діти священномученика й передали в дар обителі при освяченні храму 2008 року⁵. Виконуючи заповіт отця Павла, перед цим образом щодня служать молебень з акафістом^{5, 6}.

15 серпня 2011 року митрополит Агафангел приїхав до Білки, ознайомився з ходом будівельних та оздоблювальних робіт і оглянув сестринський корпус та господарські будівлі; за його словами, у північних районах Одещини мала з'явитися перша жіноча чернеча обитель⁷.

26 серпня 2011 року Священний Синод Української Православної Церкви журналом № 69 благословив відкриття в селі Білка Іванівського району Одеської області жіночого монастиря на честь ікони Божої Матері «Усіх скорботних радість» - за рапортом митрополита Агафангела¹. Того ж місяця до Одеської єпархії перейшли кілька сестер Покрово-Тервеницького сестринства, які працювали над створенням майбутньої обителі⁴, а новоутвореній обителі передали храм священномученика ієрея Павла⁵.

5 вересня 2011 року, у день пам'яті священномученика, митрополит Агафангел відвідав новоутворену обитель і очолив у ній перше святкове богослужіння^{4, 8}; того самого дня освятили храм священномученика ієрея Павла⁵.

26 квітня 2012 року на монастирській території почали будувати новий, більший храм на честь тієї самої ікони; перед початком робіт намісник одеського Свято-Іллінського монастиря архімандрит Віктор (Биков) звершив молебень^{5, 9}.

10 червня 2012 року митрополит Агафангел заклав у фундамент майбутнього престольного храму капсулу з частинкою мощей священномученика Володимира, митрополита Київського^{5, 10}. 10 жовтня того ж року архімандрит Віктор освятив хрест для цього храму, і того самого дня хрест встановили на куполі¹¹.

5 листопада 2012 року, напередодні свята ікони, в обителі звершили перший чернечий постриг: сестра прийняла постриг з ім'ям Павла - на честь небесного покровителя обителі¹².

20 грудня 2012 року Священний Синод журналом № 103 виділив зі складу Одеської єпархії окрему Балтську єпархію, утворивши її в адміністративних межах чотирнадцяти районів Одеської області, серед яких і Іванівський²; відтоді монастир перейшов під канонічне управління нового правлячого архієрея¹³. 14 січня 2013 року архієпископ Балтський і Ананьївський Олексій уперше після свого призначення відвідав обитель¹⁴.

Окрема історія обителі - святе джерело. 2002 року, за благословенням ігумена Лукіана, стараннями мешканців Білки при в'їзді до села на підвищенні встановили статую Покрови Пресвятої Богородиці; через рік нижче статуї під горою селяни помітили три струмки⁵.

2012 року джерело впорядкували: провели геодезичні роботи з водовідведення, облицювали його природним каменем, проклали доріжки-підходи й висадили декоративні дерева⁵. Навесні 2013 року при джерелі звели каплицю на честь священномученика ієрея Павла Гайдая, а на самому джерелі виклали мозаїчну ікону Божої Матері «Живоносне джерело»⁵. 10 травня 2013 року архієпископ Олексій освятив каплицю, ікону та води джерела^{5, 15}.

6 листопада 2014 року архієпископ Олексій у співслужінні єпископа Арцизького Віктора звершив чин великого освячення головного храму обителі^{5, 18}.

У головному храмі зберігається мощовик із частинками мощей багатьох святих, серед них праведного Іони Одеського, преподобного Кукші Одеського, праведного Феодосія Балтського та преподобної Анастасії Київської, а також частинка Мамврійського дуба й земля з рову в Бутові⁵. Там же перебувають ікони з частинками мощей великомученика Георгія Побідоносця, святителя Спиридона Триміфунтського й цілителя Пантелеймона; свій мощовик має і храм священномученика ієрея Павла⁵.

17 квітня 2016 року намісник Свято-Покровського Балтського Феодосіївського чоловічого монастиря архімандрит Андронік (Христофор) очолив чин освячення накупольного хреста для каплиці на честь архістратига Михаїла, яку тоді будували¹⁹; у цій каплиці перебуває ікона архангела Михаїла, що належала священномученику ієрею Павлу⁵.

26 липня 2017 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив встановлення дня святкування Собору Балтських святих і включив до його складу священномученика Павла Гайдая, пресвітера³.

6 листопада 2017 року на престольне свято обителі єпископ Арцизький Віктор привіз для молитовного шанування мощі священномученика Кипріяна та мучениці Іустини Антіохійських, а з благословення архієпископа Томісського Феодосія на торжества прибув представник Томісської єпархії Румунської Православної Церкви²⁰.

В обителі живуть 16 сестер, яким постійно допомагають кілька добровільних помічниць⁶. П'ять днів на тиждень тут звершують Божественну літургію, а з 2016 року, за благословенням правлячого архієрея, читають Неусипаєму Псалтир⁶. Сестри роздають подарунки дітям села на Великдень, Різдво Христове та в день святителя Миколая⁶.

Монастир тримає невелике господарство й повністю забезпечує себе продуктами: город, кілька корів на скотному дворі, власна випічка хліба⁶. Діє швейна майстерня, де шиють чернече й храмове облачення, а також виготовляють мило ручної роботи⁶. У липні 2013 року обитель брала участь у міжнародній православній виставці-ярмарку «Мир Православний» в Одесі, де сестри пропонували мило власного виробництва та статую Божої Матері «Усіх скорботних радість», виготовлену з мармурової крихти в монастирській майстерні¹⁷.