Вознесенський жіночий монастир

Вознесенський жіночий монастир - обитель Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в шахтарському місті Тернівка на Дніпропетровщині. Він постав на базі парафії тієї самої присвяти^{2, 5}, а саме місто в церковному поділі єпархії є центром Юр'ївського благочиння⁶.

Історія парафії починається 1908 року, коли в Тернівці звели дерев'яну церкву Вознесіння Господнього - за свідченням і сайту обителі, і єпархіального нарису, без жодного металевого цвяха^{1, 2}. Будували її батько й син: старшого звали Кирило, молодшого - Лонгин, і він же був регентом храмового хору^{1, 2}. Прізвище будівничих два церковні джерела подають по-різному - Гнешуєви на сайті обителі й Гнеушеви в єпархіальному нарисі, - і жодне з них не має переваги перед іншим^{1, 2}.

Після революції храм закрили. Богослужіння відновилися лише 1943 року; збереглося ім'я священника, який служив тоді, - ієрея Феодора, а від другого лишилося саме прізвище, Алексєєв. У 1955 році настоятелем призначили ієрея Мойсея Алексєєва².

У 1964 році церкву закрили вдруге й влаштували в ній радгоспний склад; будівля згоріла 1985 року^{1, 2, 5}.

Парафію в Тернівці зареєстрували знову 1990 року - за благословенням єпископа Дніпропетровського і Запорізького Гліба та старанням благочинного Павлоградського церковного округу протоієрея Валентина Цешковського й Євгенії Яківни Герасимової. На добровільні пожертви городян викупили будинок неподалік від згорілого храму².

25 лютого 1991 року настоятелем відновленої Вознесенської парафії призначили ієрея Іоанна Мороза². Перебудовували будинок під храм спільно парафіяни, міська влада, керівники місцевих підприємств і радгоспу «Павлоградський»; до Великодня 1992 року дім перебудували, поставили іконостас, поштукатурили стіни й упорядкували садибу^{1, 2, 3}.

На свято Вознесіння Господнього 1992 року в храмі відбулася перша архієрейська служба, яку звершив єпископ Гліб. Того ж року при храмі почала працювати недільна парафіяльна школа, а 1993 року до церкви прибудували дзвіницю².

На престольне свято 1995 року архієпископ Дніпропетровський і Криворізький Іриней очолив Божественну літургію, а перед нею звершив велике освячення храму й поклав під престол мощі священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького². Єпархіальний календар храмових свят датує освячення відновленого храму тим самим роком⁵.

9 листопада 1997 року парафіяльна рада Вознесенської церкви звернулася до правлячого архієрея архієпископа Іринея з проханням відкрити при храмі монастир - задля укріплення духовності місцевих жителів, християнської проповіді та православної просвіти. У проханні перелічено й умови, які громада вважала придатними для обителі: храм на околиці міста, земельна ділянка площею 0,96 га, господарські будівлі та приміщення для проживання кількох осіб².

12 березня 1998 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив відкриття Свято-Вознесенського жіночого монастиря в Тернівці^{1, 2, 5}. Свідоцтво про реєстрацію обителі громада отримала 26 травня того ж року, а архієпископ Іриней благословив старшу сестру Віру й п'ять насельниць розпочати тут чернече життя².

Єпархіальний нарис 2008 року, підписаний дияконом Георгієм Скубаком, називає цю обитель наймолодшим монастирем Дніпропетровської єпархії². У єпархіальному календарі храмових свят вона - єдиний монастир єпархії, чиє престольне свято припадає на Вознесіння Господнє; того самого дня храмове свято відзначають ще сім громад єпархії⁵.

У 2009 році головний храм обителі став осередком єпархіального святкування Вознесіння, до якого долучилися вісім парафій, і громада відзначила тоді 101-у річницю від відкриття першої дерев'яної Вознесенської церкви⁴. Станом на 2011 рік жіноча обитель при Вознесенському храмі ще облаштовувалася⁶, а 2015 року в ній жило дев'ять насельниць; тоді ж громада відзначила 25-річчя свого відродження, рахуючи його від 1990 року³.