Архангело-Михайлівський жіночий монастир

Архангело-Михайлівський жіночий монастир Харківської єпархії стоїть у місті Лозова на Харківщині¹. Власний сайт обителі називав її єдиною жіночою обителлю Харківської єпархії й розташовував її в степовій зоні на півдні Слобожанщини².

Історію свого місця обитель веде від залізничної станції Лозова. За викладом монастирського сайту, після порятунку імператорської родини під час аварії царського потяга під Борками 17 жовтня 1888 року в каплиці на станції Лозова відслужили подячний молебень, після чого Лозова набула широкої популярності, а дворяни навколишніх маєтків почали будувати храми й засновувати чернечі громади на своїх землях³.

11 лютого 1897 року в селі Світловщина (Іванівка) Павлоградського повіту Катеринославської губернії, поблизу станції Лозова Курсько-Азовсько-Севастопольської залізниці, у маєтку Олени Михайлівни Фадєєвої (у дівоцтві Світловської), дружини надвірного радника, засновано жіночу громаду на честь Трьох Вселенських Святителів - для тих, хто шукав усамітнення й присвятив своє життя Богові та добрим справам. Назву громада дістала від храму, збудованого тут ще 1795 року³.

Життя цієї громади обірвала революція 1917 року: храм і чернечі корпуси зруйнували, а насельниць вигнали. Уцілілі корпуси й територію нова влада використовувала не за призначенням - тут по черзі містилися навчально-виробничий комбінат, піонерський табір, територіальний центр для людей похилого віку³.

Відродження почалося 1997 року з ініціативи настоятеля Свято-Смоленського храму Лозової протоієрея Димитрія Негера й за благословенням митрополита Харківського і Богодухівського Никодима. Монастир вирішили розмістити в напівзруйнованій будівлі колишнього Будинку культури залізничників, територія якого була сміттєзвалищем і місцем збіговиська наркозалежних. 27 березня 1997 року до проєктної організації надіслали запит, а вже 22 квітня того ж року отримали робочий проєкт ремонту й реконструкції будівлі під храм, чернечий корпус і господарські приміщення³.

Статут новоствореної громади затвердив 12 березня 1998 року Митрополит Київський і всієї України Володимир³. Того самого дня Священний Синод Української Православної Церкви, вислухавши рапорт митрополита Харківського і Богодухівського Никодима, журналом № 3 благословив відкриття жіночого монастиря в місті Лозова Харківської єпархії¹. Монастирський храм урочисто освятив 22 березня 1998 року митрополит Никодим³.

Сестри провели значні ремонтно-будівельні роботи: обладнали дво- і тримісні келії, провели газове опалення, звели дзвіницю, оздобили храм та іконостас, упорядкували територію навколо храму; за викладом монастирського сайту, благоустрій тривав коштом ктиторів³. 21 листопада 2014 року, перед святковою літургією в день престольного свята, митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій освятив новий іконостас у головному приділі монастиря⁴.

На місці первісного розташування обителі в селі Світловщина, де згодом постало монастирське подвір'я, відродження почалося з 2002 року: відреставрували два вцілілі чернечі корпуси та ігуменський дім, збудували дім для священника, просфорню й літню кухню з погребом, а також розпочали відбудову зруйнованого храму. 12 лютого 2005 року цей храм урочисто освятив єпископ Ізюмський Онуфрій за благословенням митрополита Никодима³.

Це подвір'я згадують і сторонні джерела, називаючи його Трьохсвятительським скитом обителі: у Свято-Трьохсвятительському храмі села Світловщина Лозівського району 27 вересня 2015 року поховали ігуменю монастиря⁵, а 21 листопада 2020 року скит відвідав правлячий архієрей Харківської єпархії⁶.

З обителлю пов'язана пам'ять про її священника Тимофія Володимировича Зоріна. Уродженець Лозової, у Свято-Смоленському храмі міста він зростав під керівництвом протоієрея Димитрія Негера, 1994 року вступив до Харківської духовної семінарії, закінчив її 1998 року, а 12 липня 2000 року був рукоположений у сан священника⁷.

Указом митрополита Никодима від 24 липня 2000 року його призначено священнослужителем обителі в рідному місті, де він прослужив дев'ять років. Отець Тимофій трагічно загинув 21 липня 2009 року на 33-му році життя; його поховали біля монастирських стін, поставивши на могилі дерев'яний хрест⁷.

Ігуменя Параскева, у миру Людмила Миколаївна Литвинова, народилася 12 грудня 1938 року в Лозовій. У 1992-1995 роках вона жила в Почаєві, несучи послух при Лаврі, з 1996 року стала послушницею при Свято-Смоленському храмі Лозової, а згодом перейшла до Архангело-Михайлівського монастиря; з 2004 року вона очолювала обитель⁸, за монастирським сайтом - від 14 травня того року². Ігуменя Параскева померла 24 вересня 2015 року після тривалої хвороби⁸.

Престольне свято Собору Архістратига Михаїла збирало в обителі паломників не лише з Харківської єпархії, а й з інших єпархій Української Православної Церкви: 21 листопада 2009 року всенощне бдіння та Божественну літургію тут очолив благочинний церковного округу в співслужінні монастирського духовенства й духовенства навколишніх парафій⁹.

26 листопада 2009 року з ініціативи парафіян і сестер обителі в Лозовій відбувся хресний хід з іконою «Чорнобильський Спас» 2003 року та Чорнобильською іконою святителя Миколая XVIII століття - після надзвичайних подій на міському арсеналі та хімічних складах. Хід пройшов через усе місто й завершився в монастирі¹⁰.

За описом на власному сайті обителі, богослужіння в ній звершують щоденно: день починається о 5:15 ранковими молитвами й полунощницею, Божественна літургія - о 8:00, а щопонеділка після літургії служать водосвятний молебень з акафістами Архістратигові Михаїлу; монастир має підсобне господарство - земельні угіддя, ферму й ставки¹¹.