Різдва Христова чоловічий скит

Різдва Христова чоловічий скит Одеської єпархії Української Православної Церкви стоїть у селі Мале Роздільнянського району Одеської області, на березі Хаджибейського лиману⁹. Це не самостійна обитель: скит належить Пантелеймонівському чоловічому монастирю міста Одеси і на власному сайті подає себе саме як скит цього монастиря¹, а сам монастир називає його серед зробленого ним за новітній час².

Про облаштування скиту докладно розповідає власна газета Одеського Пантелеймонівського монастиря. У випуску за січень 2010 року вона підсумувала будівництво братського корпусу: восени 2008 року, у жовтні, викопали котлован, у грудні залили основу будівлі, влітку 2009 року почали зводити стіни, і зиму монастир зустрічав уже зі стінами, внутрішніми перекриттями та покрівлею триповерхової споруди³.

Навесні 2010 року в обителі сподівалися відновити будівництво - вставити вікна й двері, виконати внутрішнє опорядження - і того ж року, якщо допоможе Бог, освятити новий корпус та поселити в ньому братію з-поміж тих, хто бажає провадити уважніше, тихе й молитовне чернече життя³.

Храм у скиту на той час уже діяв. 4 січня 2010 року, напередодні Різдва, літургію в ньому звершив намісник монастиря архімандрит Аркадій (Таранов) у співслужінні кліриків обителі, а після богослужіння відправили святковий молебень⁴.

Церкву тоді саме опоряджували: художники працювали над розписом вівтаря, попереду лишалося оздобити всі стіни й барабан під банею та зробити новий іконостас, а посеред храму ще стояли риштування, підняті у підкупольний простір⁴. Труди й радощі облаштування церковного життя в цьому віддаленому від міста тихому місці поділяли з братією добровільні помічники з-поміж парафіян і місцевих жителів⁴.

Підсумовуючи 2010 рік, монастирська газета перелічила зроблене в скиту. На його території пробурили свердловину завглибшки 80 метрів; аналізи й експертизи підтвердили якість води, тож насельники дістали власне джерело, а питну воду для потреб монастиря відтоді возили до Одеси саме звідси, із села Мале⁵.

Завершили й зовнішнє опорядження братського корпусу: усю будівлю та прилеглі до неї господарські споруди вкрили мармуровою крихтою - тинькуванням, розрахованим на 25 років⁵. Усередині корпусу поштукатурили стіни першого поверху, де за проєктом мали розміститися трапезна, кухня й хрестильня⁵.

Добігала кінця робота над дерев'яним різьбленим іконостасом, який планували встановити в храмі в лютому; тонке ручне різьблення суцільним мереживом укривало всі його елементи, а для першого ряду вже написали ростові образи Спасителя, Богородиці та архангелів Михаїла і Гавриїла⁵.

Найближчим кроком мала стати система опалення храму й корпусу: коли внутрішні роботи в житлових приміщеннях будуть закінчені, у скиту зможе цілий рік перебувати невелике братство - поступово впорядковувати територію, звершувати регулярні богослужіння й провадити тихе та безмовне життя⁵.

4 січня 2011 року передсвяткове богослужіння в скиту знову звершив архімандрит Аркадій⁵. Храм тут, за словами газети, освячено на честь Різдва Христова, і до храмового свята готувалися з особливим старанням парафіяни та помічники, яких на той час було ще небагато⁵.

У серпні 2011 року газета писала, що триповерховий братський корпус уже зведено, але готовий він поки лише зовні, а всередині ще належить попрацювати, перш ніж туди можна буде поселити братію⁶.

На початку лютого 2015 року монастир повідомив, що в скитському храмі завершено розпис бані іконами й орнаментом, а вівтар додатково оздоблено настінним живописом і золоченням⁷.

21 липня 2017 року скитський храм на честь Різдва Христова освятив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел у співслужінні єпископа Овідіопольського Аркадія та духовенства єпархії^{8, 9}; далі звершили Божественну літургію і хресний хід, на богослужіння зібралося багато богомольців та парафіян монастиря, а завершилося свято трапезою для прочан у дворі⁸.

У статті про Одеський Пантелеймонівський монастир у Православній енциклопедії скит у селі Мале описано як монастирський скит із келійним корпусом і храмом на честь Різдва Христова⁹.