Преображенський Ржищівський чоловічий монастир

Преображенський Ржищівський чоловічий монастир стоїть на південній околиці міста Ржищева на Київщині, на березі Дніпра¹. Заснували обитель у першій половині XVII століття ржищівські вельможі Вороничі; спочатку вона мала статус монастиря, приписного до Києво-Кириловського монастиря¹.

До середини того ж століття монастир стояв зруйнований «ворогом Святого Хреста» - про це свідчить грамота нащадків засновників, Самуїла та Олександра Вороничів, від 2 травня 1649 року¹.

Відновити обитель завадили війни XVII століття, але її угіддя продовжували служити Кириловському монастирю - про це відомо з грамоти київського митрополита Гедеона від 21 травня 1687 року та гетьманських універсалів Івана Мазепи від 17 вересня 1687 року й Івана Скоропадського від 28 травня 1709 року¹.

29 січня 1710 року Петро I за проханням київського митрополита Іоасафа (Кроковського) затвердив передання монастиря у відання кафедральної Києво-Софійської обителі й наказав розорений Ржищівський монастир відновити, а братію в нього зібрати¹.

У 1849 році в обителі звели кам'яний Преображенський храм, а в 1858-му додали дерев'яну церкву з приділами святителя Филарета Милостивого та святих великомучениць Варвари і Катерини².

У 1852 році київський митрополит святитель Филарет (Амфітеатров) перетворив обитель на жіночу¹. Історик Лаврентій Похилевич писав 1864 року, що порівняно квітучим станом монастир завдячує своїй першій ігумені Юлії (уродженій Яхонтовій), дворянці московської губернії, яка зібрала сестер, подавала їм добрий приклад власним життям і незмінно прикрашала обитель своїми пожертвами¹. До 1913 року при монастирі діяли двокласна школа зі зразковою початковою школою, притулок, лікарня та богадільня¹.

У 1927 році в Ржищеві відкрили зоотехнікум (з 1945 року - будівельний), якому тоді ж передали монастирські будівлі, що призвело до закриття обителі¹. Напередодні серед тутешніх кліриків служив священномученик Всеволод Кудрицький: згодом він перебрався до Канева, де в 1937 році його заарештували, у 1938-му розстріляли, а в 1997-1998 роках зарахували до лику святих¹.

У радянські роки більшість споруд монастиря поетапно знищили; відродженій обителі дісталися лише дві будівлі XIX століття, а решту зруйнували або передали світським установам².

У 1996 році на території обителі відродився чоловічий монастир, а наступного року він був обернений на жіночий¹. 29 липня 1998 року Священний Синод Української Православної Церкви благословив відкриття цього жіночого монастиря Білоцерківської єпархії³. Журналом № 32 засідання від 15 березня 2013 року Синод змінив статус обителі: жіночий монастир Білоцерківської єпархії було перетворено на чоловічий⁴.

Багато років богослужіння звершувалися в облаштованому молитовному будинку, а в 2007 році в монастирі освятили новий Преображенський храм².