На честь прп. Савви Освященного чоловічий монастир

Чоловічий монастир на честь преподобного Савви Освященного - обитель Запорізької єпархії Української Православної Церкви в Мелітополі на Запоріжжі. Єпархія називає його першим монастирем, заснованим на її території⁴.

Обитель відкрито ухвалою Священного Синоду Української Православної Церкви від 27 грудня 1994 року: журналом № 33, за рапортом єпископа Запорізького і Мелітопольського Василія, Синод благословив відкриття Терпінського чоловічого монастиря Мелітопольського району Запорізької єпархії й затвердив його намісником ієромонаха Тихона (Масленнікова)¹. Саму єпархію на той час виділено з Дніпропетровсько-Запорізької лише двома роками раніше, 1992 року, і першим її архієреєм став єпископ Василій (Злотолинський)⁴. У перші місяці братії було три-чотири особи⁵.

На початку 1995 року ієромонах Тихон, залишаючись намісником, дістав під опіку ще й старий цвинтарний храм Усікновення глави Іоанна Предтечі в Мелітополі; цей храм і суміжна з ним ділянка перепохованого старого міського кладовища, на місці якого за радянського часу влаштували парк, стали подвір'ям обителі^{4, 16}. Протягом весни й літа того самого року на це подвір'я перенесли й сам монастир, а на місці його первісного заснування, у селі Терпіння, вирішили залишити скит⁴. Переїзд дістав документальне закріплення аж 21 грудня 2001 року, коли Священний Синод журналом № 34 благословив внесення змін в адресу монастиря².

Будувати перший одноповерховий корпус почали в травні 1995 року, і нечисленній братії допомагали парафіяни храму⁵. У жовтні насельників було вже дванадцятеро, і за браком житлової площі братія ночувала в храмі⁵. 8 листопада 1995 року новозбудований корпус заселили - у ньому були всього три чотиримісні келії⁴.

Перший у житті обителі постриг намісник звершив 18 грудня 1995 року⁴. На Різдво 1996 року в монастирі служили вже три ієромонахи й чотири диякони, а 22 березня того самого року, у Великий піст, відбувся другий постриг⁵.

У квітні 1996 року почали зводити новий двоповерховий братський корпус, у якому згодом розмістилися келії, просфорня і гараж; братії на той час було близько двадцяти осіб⁴. Від липня 1996 року в обителі почали читати неусипаєму Псалтир⁴.

Наступні два роки через гостру нестачу священиків у єпархії ієромонахи монастиря обслуговували понад п'ятнадцять парафій; число братії зросло за цей час до тридцяти п'яти, і багатьох із них представили до рукоположення^{4, 5}. Протягом 1998 року насельників стало сорок п'ять, і при обителі почала складатися жіноча чернеча громада⁴.

4 квітня 1997 року єпископ Василій, священноархимандрит монастиря, звершив тут постриг восьми осіб; постриженикам дали імена восьми новопрославлених оптинських старців⁵.

Того самого 1997 року в селі Астраханка Мелітопольського району виникло сільськогосподарське подвір'я обителі, а скит у Терпінні водночас скасували^{4, 17}. Начальником нового подвір'я став ієромонах Іосиф (Масленніков): 11 листопада 2008 року Священний Синод визначив йому бути єпископом Вільнянським, вікарієм Запорізької єпархії³, а від квітня 2009 до грудня 2010 року він був правлячим архієреєм єпархії й, отже, священноархимандритом монастиря⁴.

2002 року вирішили розширити монастирський храм, який уже не вміщав усіх молільників, і на початку року братія почала зводити навколо старого храму новий, триприсний; за весь час будівництва служба в старому не припинялася жодного дня⁴. 2 жовтня 2005 року архієпископ Василій освятив новий храм: центральний вівтар - на честь ікони Божої Матері «Призри на смирення», північний - Усікновення глави Іоанна Предтечі, південний - преподобного Савви Освященного^{4, 5}.

Серед святинь обителі були список київської чудотворної ікони «Призри на смирення» і список Козельщанської ікони Божої Матері з нерукотворним відбитком на склі¹⁸. Відбиток виявили 2007 року, коли розбирали старий кіот ікони, що стояла тоді в північному вівтарі, щоб замінити його новим; ікону і скло помістили в окремі кіоти для поклоніння вірян⁸.

2006 року перебудували трапезний корпус, і в ньому розмістилося сестринство обителі, яке налічувало тоді двадцять осіб⁴. 2007 року збудували й освятили хрестильний храм Введення Пресвятої Богородиці в храм із купіллю для повного занурення, а поряд звели будинок центру реабілітації людей з алкогольною, ігровою та наркотичною залежністю^{4, 16}.

Центр виріс із групи Анонімних Алкоголіків, заснованої при обителі 2005 року¹⁶. 9-10 червня 2012 року монастир приймав форум Анонімних Алкоголіків з нагоди семиліття мелітопольської групи «Надія на одужання»; на нього приїхали представники двадцяти чотирьох міст, а тодішній настоятель обителі, ініціатор і організатор першої такої групи, говорив там, що програма «12 кроків» цілком побудована на євангельських заповідях¹⁰.

3 березня 2012 року в навчальному храмі монастиря відбулися відкриті збори групи для співзалежних Ал-Анон «Преображення» з нагоди її чотириліття, з представниками з Донецька, Севастополя, Запоріжжя і Луганська¹¹. 18-19 вересня 2012 року делегати обителі брали участь у київському міжнародному форумі «Тверезницька спадщина священномученика Володимира (Богоявленського) для сучасного суспільства», приуроченому до сторіччя протиалкогольного з'їзду 1912 року¹⁴.

Власний сайт обителі перелічував її майстерні - швейну, свічкову, іконописну і столярну, а також просфорню та церковну лавку⁷. 2008 року при монастирі відкрили крамницю для прочан і пекарню, що постачала хліб обителі й паломникам, та збудували електропідстанцію⁴. 2009 року звели ще один будинок, у якому розмістилися паломницький готель, трапезна для прочан і аудиторії недільної школи⁴, а також духовно-просвітницький центр «Спасіння» і двопрестольний храм святих страстотерпців Бориса і Гліба та рівноапостольних Кирила і Мефодія¹⁶.

2010 року закінчили новий адміністративний корпус із конференц-залою, редакцією, іконописною майстернею і спортивною залою та відкрили нову пральню, а в 2011-2012 роках збудували новий братський корпус і бджолярський комплекс, розвели пасіку й завели невеликий господарський двір, сад і город⁴. 25 березня 2012 року в обителі освятили нову свердловину питної води, пробурену на дев'яносто метрів¹².

У січні 2012 року при монастирі відкрився медовий центр «Здоров'я і довголіття», який власний сайт обителі описував як перший в Україні заклад такого роду і при якому влаштували музей бджоли⁹. Обитель видавала й власний вісник та православний журнал «Колокол»¹³.

Монастир мав і цвинтарний скит із храмом Воскресіння Христового на новому міському кладовищі, де щодня правили заупокійні літії та панахиди, а щосуботи - заупокійну літургію⁷.

18 грудня 2012 року до обителі привезли частку мощей святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського та його ікону, і невелику ікону святого залишили в монастирі¹⁹. 20-21 липня 2013 року тут перебував для поклоніння старовинний хрест XVII століття з часткою Животворящого Хреста Господнього і шістдесятьма шістьма частками мощей святих, який у червні того самого року Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир передав делегації Запорізької єпархії¹⁵.

Наприкінці 2012 року в обителі було сорок братів і двадцять п'ять сестер⁴. 2013 року п'ятеро сестер жіночої громади перейшли до новоствореного Іоанно-Богословського жіночого монастиря в селі Тернувате Новомиколаївського району⁴. Того самого року в монастирі проклали дорогу з твердим покриттям, добудували зовнішню огорожу й упорядкували територію, а сам монастир, за давньою чернечою традицією, поділили внутрішнім муром на дві частини - загальну і чернечу⁴.