Миколаївський Непоротовський чоловічий монастир

Миколаївський Непоротовський печерний чоловічий монастир «Галиця» стоїть біля села Непоротове Сокирянського району на Чернівеччині¹. Своїм північним кінцем хутір Галиця виходить до підковоподібної западини на високому південному березі Дністровського водосховища; серед лісів, на мисі між східним схилом западини й долиною річки, на висоті близько 120 м над водою й розташована обитель святителя Миколая Мирлікійського².

У давні часи під дією природних стихій у місцевій вапняковій породі утворилася безліч гротів¹. В одному з них приблизно за 1000 років до Різдва Христового існував язичницький жертовник - його сліди знайшла 1999 року братія монастиря, а вивчили археологи¹. Згодом ченці-християни оздобили природні гроти й додатково вирубали в скелі штучні приміщення: сьогодні обитель налічує понад 20 природних, рукотворних і «змішаних» за походженням порожнин¹.

Точний час заснування монастиря поки не встановлено; наприкінці XVIII - на початку XIX століття він запустів¹.

В архіві Чернівецько-Буковинської єпархії зберігся переклад із румунської мови «Краткой истории скита Галица», ненайдений оригінал якої приблизно відносять до 1930-х років¹. Рукопис розповідає, що в ніч на 9 травня 1820 року - напередодні свята перенесення мощей святителя Миколая до Барі за старим стилем - троє рибалок, що пливли Дністром, побачили в небі над обителлю вогненний хрест і вранці розповіли про це непоротовському священникові, а той, своєю чергою, розповів про те, що сталося, своїй пастві¹. Після цього до печерної церкви, колись освяченої на честь святого великомученика Георгія Побідоносця, здійснили хресний хід, який згодом став щорічною традицією¹.

За даними дослідника Б. Рідуша, у 1904-1905 роках приміщення монастиря реконструювали, але заселення ченців не відбулося¹. У 1930-х роках обитель повторно оновили й відкрили коштом румунського королівського дому, але 1940 року закрили через входження Північної Буковини до складу СРСР¹. У роки війни вона відродилася, а 1948 року знову запустіла¹. У 1950-х роках обвал скельної породи пошкодив монастирські споруди¹.

У 1999 році почалося відродження обителі за участю ченців Крещатицького монастиря¹.

Протягом низки років деякі з печер пристосували під келії й трапезну¹. У 2002 році над печерним храмом святителя Миколая встановили купол, а наприкінці того ж року влаштували невеликий наземний корпус¹. У 2003 році освятили печерний храм преподобного Антонія Великого, а в 2010 році звели житловий будинок¹.

Обитель має подвір'я в місті Чернівцях, де 2009 року освятили місце під будівництво каплиці святого великомученика Пантелеімона⁴.

Пам'ять святителя Миколая Мирлікійського в обителі відзначають 9 (22) травня і 6 (19) грудня, а пам'ять преподобного Антонія Великого (Єгипетського) - 17 (30) січня³.