Покровський Гощанський жіночий монастир

Покровський Гощанський жіночий монастир стоїть у селищі Гоща на Рівненщині⁷. Попередником Гощі було давньоруське поселення, городище якого збереглося неподалік, а саму назву пов'язують зі словами «гостити», «гощу», «погост»².

У XIV столітті Гоща належала боярину Кирдеєву, а пізніше - магнатам Гойським². На межі XVI-XVII століть містечко стало одним із центрів поширення секти социніан, заснованої Фавстом Социном (1539-1604), яка заперечувала догмат про Христа і Святого Духа як Іпостасі Божественної Трійці². Тимчасовим благоденством у Гощі социніани завдячували покровительству князя Романа Гойського, власника містечка; у середині XVII століття секта зазнала краху, а 1658 року католики домоглися заборони социніанства в Польщі². Після смерті князя Романа Гощею володіла його сестра - Ірина Соломирецька².

Ревнуючи про православну віру, володарка Гощі княгиня Ірина Соломирецька заснувала тут 1638 року чоловічий монастир і школу, подібну до Києво-Могилянської колегії¹. Опіку над школою княгиня доручила митрополитові Київському святителеві Петру Могилі¹. Першими настоятелями монастиря й ректорами школи були ігумени Ігнатій Оксенович-Старушич і Інокентій Гізель - згодом ректори Києво-Могилянської колегії¹.

Богослужіння для ченців і учнів звершувалося в кам'яному храмі святого Архангела Михаїла¹. За однією версією, він існував ще до заснування при ньому монастиря і школи, а за іншою - був збудований Соломирецькою 1639 року¹. В обителі зберігся старовинний портрет Соломирецької: княгиню зображено з аркушем паперу, на якому по-польськи написано «Право на монастырь и школы в Гоще. Года 1639»¹.

Згодом монастир було обернуто в унію, а у XVIII столітті храм перебудували¹. Перед тим його вінчали три шоломоподібні глави - над притвором, серединою і вівтарем; при перебудові стіни притвора й вівтаря надбудували врівень із центральною частиною і встановили на них двосхилий дах, сховавши під ним позбавлені маківок західну і східну бані¹.

У 1796 році храм став православною парафією¹. При закритті 1833 року уніатського монастиря його корпуси передали парафії, але згодом розібрали через ветхість, залишивши один житловий будинок¹.

У 1888-1889 роках вигляд храму знову змінився: не розбираючи склепінь центральної бані, її кам'яний барабан наростили і звели на ньому дерев'яну баню¹. Наприкінці XIX століття в храмі поставили іконостас, розписаний у стилі творів Віктора Васнецова, який існує донині¹.

За радянського часу в будинку при храмі розташовувалися світські установи¹. У 1991 році цей будинок повернули причту, у 1993 році парафію обернули на монастир, а 1994 року сюди прийшли перші насельниці¹.

У 1996 році в обителі вибудували дзвіницю, у 1997-1999 роках - корпус трапезної, у якому також кухня й кімнати для рукоділля, у 2000 році - господарське приміщення, а в 2002-2006 роках - двоповерховий корпус келій із надбрамним храмом святителя Миколая Мирлікійського, освяченим у 2012 році¹. У скиту святих жон-мироносиць у селі Симонів Гощанського району вели будівництво храму⁵.

Серед святинь обителі - Заставницька ікона Божої Матері та ікона Божої Матері «Співчуття»⁴. За переказом, Заставницький образ принесено з дерев'яної церкви, що стояла «за ставом», тобто за озером⁴. Не повідомляючи назви цієї ікони, але величаючи її благодатною, про неї як про святиню Свято-Михайлівської церкви писав волинський історик кінця XIX століття Микола Теодорович⁴. На іконі багато підвісок, які свідчать про зцілення за молитвами до Божої Матері⁴.

Ікону Божої Матері «Не ридай Мене, Мати» («Співчуття») в обителі вшановують 19 червня⁸. Щороку в день святкування духовенство, сестри й паломники з молитвою прямують хресним ходом від монастиря до каплиці неподалік обителі, спорудженої до 2000-річчя Різдва Христового, де звершується святковий молебень і чин освячення води⁸.

Тридцять років настоятелькою Покровської обителі в Гощі була ігуменя Ірина (Сачук), яка трудилася над відродженням святині після років радянської богоборчої влади⁶. Вона відійшла до Господа 10 серпня 2024 року, на 62-му році життя, і похована на території монастиря біля головного храму обителі⁶. Рівненська єпархія називає її першою настоятелькою і засновницею обителі: 10 серпня 2025 року, у неділю дев'яту після П'ятидесятниці, в монастирі звершено Божественну літургію з нагоди річниці її преставлення, яку очолив митрополит Поліський і Сарненський Анатолій⁹.

3 червня 2019 року, у день шанування Володимирської ікони Божої Матері та день пам'яті рівноапостольних Костянтина і Єлени, святкову Божественну літургію у Свято-Покровському Гощанському монастирі очолив архієпископ Празький і Чеських Земель Михаїл¹⁰.

Покров Пресвятої Богородиці обитель святкує 1 (14) жовтня, а пам'ять святителя Миколая Мирлікійського - 9 (22) травня і 6 (19) грудня³. 14 жовтня 2025 року престольне свято очолив митрополит Рівненський і Острозький Пимен; після Літургії відбувся хресний хід навколо обителі та заупокійна літія на могилі спочилої ігумені Ірини⁷.