Онуфріївський чоловічий монастир

Онуфріївський чоловічий монастир стоїть біля села Чубівка на Черкащині, над річкою Жаботинкою⁴. Друга, історична назва обителі - Жаботинська: вона пов'язана з розташуванням монастиря на північний схід від села Жаботин^{2, 5}. Присвячено монастир преподобному Онуфрію Великому, пустельникові IV століття⁶.

Точної дати заснування джерела не подають. Історик Лаврентій Похилевич у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року писав, що про початок монастиря нічого не відомо, а монастирська відомість за 1893 рік так само зазначала, що письмових переказів про його заснування не збереглося². Непрямою вказівкою на давність обителі власний сайт монастиря вважає київські друковані книги XVII століття, які зберігалися в монастирській бібліотеці, а документальні згадки про монастир простежує з першої половини XVIII століття². «Енциклопедія історії України» датує заснування часом не пізніше 1706 року: саме тоді київський митрополит Варлаам Ясинський просив для монастиря підтримки в гетьмана Івана Мазепи¹. У 1752 році обитель власним коштом підтримав чигиринський староста Ян Яблоновський^{1, 4}. Черкаська єпархія додає, що деякі архівні матеріали монастиря свідчать про існування обителі понад 600 років, і подає це саме як свідчення архівних матеріалів, а не як встановлену дату⁴.

Наприкінці 1750-х - на початку 1760-х років в обителі звели дерев'яний соборний храм Успіння Пресвятої Богородиці: власний сайт монастиря датує будівництво 1758-1764 роками, енциклопедія - 1758-1762^{1, 3}. За єпархіальним виданням, храм постав за ігумена Єфрема Биковського, а в 1798 році ігумен Мельхиседек Шаховський оновив його іконним розписом⁴. У 1778 році в соборі освятили бокові приділи - південний на честь Всіх святих і північний святителя Миколая Мирлікійського; у 1798 та 1861-1865 роках храм оновлювали, і тоді ж, у 1798 році, приділ Всіх святих перейменували на честь святої великомучениці Варвари³. Окремо, у 1775-1779 роках, у монастирі спорудили дерев'яну теплу трапезну церкву святої великомучениці Варвари, яка до кінця XVIII століття зробилася ветхою і, ймовірно, була розібрана³. З 1878 року, на продовження традиції Києво-Печерської лаври, над Царськими вратами іконостаса перебував образ Успіння Божої Матері, який періодично опускали для цілування прочанами^{3, 5}.

Історію другого храму, преподобного Онуфрія Великого, джерела подають по-різному. Енциклопедія відносить спорудження кам'яного Онуфріївського храму до 1711 року¹; власний сайт обителі веде відлік від дерев'яного храму того самого посвячення, відомого з 1732 року, який згорів у 1802 році, а на зміну йому в 1809-1812 роках постав кам'яний, із дзвіницею³. У 1904 році в цьому храмі влаштували південний приділ на честь Покрови Пресвятої Богородиці³. В обителі зберігалися дві ікони, шановані як чудотворні, - Успіння Божої Матері та преподобного Онуфрія Великого^{1, 6}.

З 1786 року монастир був заштатним, а з 1904 року - чоловічим монастирем гуртожитного типу⁴. На 1915 рік при обителі діяв ряд шкіл для хлопців - переписна, кравецька, шевська, столярна й ковальська, а в 1916 році відкрилася школа грамоти²; єпархіальне видання згадує також монастирську іконописну школу⁶. За тим самим виданням, у 1824 році в монастирі бував малий Тарас Шевченко, який приїздив сюди й дорослим, у 1840-х роках⁴.

Мав монастир і власне подвір'я в Черкасах. У 1901 році городяни Стефан Ромодан та Іван Кривокобильський пожертвували обителі дві незабудовані ділянки, що належали їм у місті, для влаштування подвір'я; на той час монастир мав фінансову можливість утримувати власний цегельний завод⁷. У 1903-1906 роках на подвір'ї спорудили храм на честь Казанської ікони Божої Матері; його освячення відбулося 5/18 листопада 1906 року, а чин освячення, з благословення митрополита Київського Флавіана (Городецького), очолив вікарій Київської єпархії єпископ Чигиринський Платон (Рождєственський)⁷. Аж до 1917 року при подвір'ї жило кілька ченців, які поєднували богослужіння з господарськими працями⁷. У 1921 році намісник монастиря ігумен Митрофан (Нищун) ухвалив рішення про закриття подвір'я, а наступного року, зважаючи на важке матеріальне становище і високі податки, покладені на Церкву радянською владою, монастир заявив про неможливість його утримувати, і подвір'я, крім храму, віддали дитячому притулку⁷.

У 1919-1920 роках обитель не раз зазнавала грабунків і насильства². Рік її закриття джерела подають різний: власний сайт монастиря називає 1923-й², а енциклопедія та єпархіальні видання - 1928-й^{1, 4, 6}; через рік після закриття, як пише єпархія, розібрали Успенську церкву⁴. Напередодні закриття в обителі подвизалися троє зі святих новомучеників Черкаських: мученик Феодор Кіба, який у 1907-1908 роках був на послуху в монастирі й помер у 1938 році в сані протодиякона; священномученик Тимофій (Храпаченко), що жив у монастирі з 1895 року й помер у 1937 році в сані ієромонаха; і священномученик Кипріян (Олійник), послушник із 1910 року, ієромонах на 1923 рік, який помер у 1937-му².

У 1944 році монастир знову став діючим: тут жили черниці з Мотронинського монастиря, але через брак коштів їх переселили до Лебединського монастиря⁴. Понад двадцять років місце стояло пусткою, а споруди нищили місцеві жителі; тільки в 1972 році Онуфріївську церкву обстежили й визначили як руїну⁴. Тривалий час храм використовували як господарську будівлю місцевого господарства та зерносклад⁴.

Обитель відкрито знову 29 грудня 1993 року⁴; енциклопедія так само датує відродження монастиря 1993 роком¹. З двох історичних храмів донині вцілів лише Свято-Онуфріївський^{3, 5}. Він має три престоли: центральний - преподобного Онуфрія Великого, а обабіч нього - Покрови Божої Матері та преподобного Серафима Саровського; у Покровському приділі збереглися давні фрески⁴. 9 березня 2021 року архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій звершив у монастирі чин освячення головного престолу в ім'я преподобного Онуфрія Великого^{4, 8}. Поблизу обителі збереглися чернечі печери - за власним сайтом монастиря, приблизно рубежу XVII-XVIII століть, із написами 1916-1918 років, - у яких 2008 року на місці старовинної каплиці влаштували підземний храм^{3, 5}. Нині монастир є пам'яткою державного значення⁴.