Іоанно-Богословський Лемешівський чоловічий монастир

Колишній панський маєток у селі Лемешівка на Вінниччині нині займає Іоанно-Богословський Лемешівський чоловічий монастир Вінницької єпархії^{2, 9}. Саме село відоме з XVII століття^{4, 9}, а обитель у ньому молода: її заснували 1999 року^{2, 9}.

Хто й коли звів маєток, документально не встановлено: точна дата будівництва невідома, а за стилем будівлю відносять до класицизму⁹. Письмові згадки про Лемешівку та панський двір з'являються на переломі XVIII-XIX століть, в описах власності родини Островських². Серед місцевих жителів збереглося передання, що в монгольський період на місці нинішнього села стояв монастир, заснований ченцями Києво-Печерської лаври, які перебралися в лемешівські ліси після зруйнування Києва 1240 року, і що проіснував він недовго². Це переказ, а не документ, і початок теперішньої обителі лежить не в ньому.

Перший храм на честь апостола Іоанна Богослова збудував у селі поміщик Марцелій Островський у 1799-1807 роках; освятив його 1811 року архієпископ Подільський Іоаннікій (Полонський)². З 1862 року діяла при ньому двокласна школа, заснована священником Аркадієм Стемпковським, який помер 1878 року; його могила донині збереглася на монастирському кладовищі².

У 1872 році маєток придбав Володимир Спасович - юрист, політик та історик літератури, професор Петербурзького університету². Свого часу його називали королем російської адвокатури; він написав перший підручник із кримінального права в Російській імперії, а портрет його писав Рєпін⁹. Спасовича поховано в Лемешівці на католицькому цвинтарі, і те поховання збереглося⁹.

Після революції 1917 року маєток пустував, а з 1924 по 1990 рік у ньому розміщувалася загальноосвітня школа². Дореволюційний храм зруйнували 1932 року; нині на його місці стоїть каплиця преподобного Марка Гробокопателя й діє монастирське кладовище². У 1990-х роках у колишньому маєтку знову з'явилася Іоанно-Богословська парафія - за єпархіальним описом, від 1994 року, за даними самої обителі, від 1996-го^{2, 4}.

До Лемешівки архімандрит Феодосій (Шклярук) прибув 1999 року з кількома послушниками². Постриг він прийняв 1989 року з іменем на честь преподобного Феодосія Печерського, наступного року був висвячений на священника і від 1990 року служив у щойно відкритому після десятиліть гонінь Свято-Троїцькому жіночому монастирі в Браїлові; 1999 року короткий час був настоятелем Лядівського монастиря, потім Шаргородського³. Новий чоловічий монастир у Лемешівці він заснував у жовтні того ж року, з благословення правлячого архієрея Вінницької єпархії Макарія (Свистуна)³.

Першу Літургію відслужили 9 жовтня 1999 року, у день престольного свята, у самому колишньому панському будинку, який згодом переобладнали під храм^{2, 8}; відтоді богослужіння в обителі не припинялися жодного дня². Канонічне відкриття монастиря Священний Синод Української Православної Церкви благословив журналом № 28 від 21 грудня 2001 року¹ - громада на той час жила й молилася вже два роки.

Старанням настоятеля та братії колишній маєток відреставрували, і в ньому, крім храму, розмістилися трапезна, просфорня, ризниця та келії ченців². У 2005 році освятили зимовий храм апостола Іоанна Богослова, влаштований у самій будівлі разом із келіями, і новий надбрамний храм преподобного Феодосія Печерського^{2, 4}, а в 2011 році - літній храм Різдва святителя Миколая^{2, 4}. Звели також дзвіницю, настоятельський корпус і господарські будівлі². До десятої річниці обителі, яку відзначали 2009 року, трудами дванадцяти ченців було відремонтовано храм, зведено монастирські стіни й башти, новий великий братський корпус, кухню та господарські приміщення, проведено газ і воду⁸.

У придбаних і пожертвуваних будинках у самій Лемешівці обитель відкрила кілька скитів - для ведення господарства й догляду за людьми похилого віку; в одному з них влаштували притулок для літніх^{6, 8}. Господарство монастиря розміщене саме в цих скитах².

Засновник обителі помер 24 серпня 2016 року, на 56-му році життя, після тривалої хвороби^{3, 14}. Поховали його 25 серпня на монастирському кладовищі, біля вівтарної стіни храму преподобного Марка Гробокопателя, збудованого його ж старанням³.

Нині в обителі є храми й каплиці, освячені на честь апостола Іоанна Богослова, Різдва святителя Миколая, преподобного Феодосія Печерського, преподобного Марка Гробокопателя та мученика Іоанна Воїна². За цим самим колом іде й монастирський рік: 9 жовтня - престольне свято апостола Іоанна Богослова⁷, 11 серпня - Різдво святителя Миколая, престольне свято літнього храму, зі святковою хресною ходою навколо обителі¹², 11 січня - день преподобного Марка Гробокопателя¹³, 12 серпня - пам'ять мученика Іоанна Воїна⁷.

Серед святинь обителі - старовинні писані на полотні ікони Різдва Христового та пророка Іллі: їх знайшли під час перебудови панського будинку на монастирські приміщення, згорнутими в сувої та схованими за одвірком дверей, що ведуть до зимової церкви апостола Іоанна Богослова^{5, 8}. Тут перебуває також список ікони Божої Матері «Скоропослушниця», місцевошанований образ, якому святкують 22 листопада^{2, 10}, і вшановують Тиврівську ікону Божої Матері - у середу Світлого тижня^{2, 11}.

Богослужіння звершують щодня: ранкові починаються о шостій годині ранку, вечірні - о п'ятій годині вечора, а на вечірніх читають акафісти особливо шанованим святим та святиням обителі². На богослужіння в монастир регулярно приїздять паломники з різних куточків України².